Відкритий  урок  позакласного читання     3  клас

( Урок читання з використанням  інтерактивних технологій )

Тема уроку:  Легенди  рідного краю. Легенда про соняшник.

Мета: Удосконалювати техніку читання прозових творів,виробляти 

            навички чіткої й виразної вимови; вчити голосом, інтонацією 

       передавати настрій дійових   осіб. Виховувати бережне ставлення до природи.

Обладнання:  малюнки квітів : нарцис, тюльпан,  жасмин, мальва, чорнобривці, лілія, піон, ромашка,  жоржина, соняшник;  картки зі словами,

        вірші, загадки, мультимедійна система.

Методи і прийоми:  Гра, «Асоціативний кущ», «Передбачення »,

                                    «Сенкан», «Мікрофон».

Форми: робота в парах, групова форма роботи.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. Вірш

Пролунав дзвінок,

Починаємо урок.

Працюватимем старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім третім класі

Діти просто  Молодці !

2.  Гра: « Віночок»  ( слово – відгадку вплітаємо у віночок)

1.  Тонка ніжка, наче спис,
     Жовта квітка, це  (нарцис)

2.  Носить атласний жупан
     Лицар квітів, пан-( тюльпан)

3.  Звіддаля ще пахне він,
     Білі квіти - це – ( жасмин)

4.  Хоч червоні, та не сальви
     На стеблі розквітли ( мальви)

5.  Жовтий, в смужечку сміливець,
     Це не джміль, а... ( чорнобривець)

6.  На стеблі ідилія,
     В білий  вбралась... ( лілія)

7.  Наче м’ячики, бутони -
     Пишні кульки, це – ( піони)

8.  Різний колір одежини
     У прекрасної... ( жоржини)

9.  Не збирають мед комашки
     З білосніжної... ( ромашки)

— Яким одним словом можна назвати ці рослини ? (Квіти.)

— Чи можна сказати, що це віночок  Осені ? ( Ні)

— Чому ? ( Тому, що квіти різних пор року)

Вірш

       Земля  Українська  щедра і  квітуча:
       З  весни  аж  до  осені  носить  вінок.
       Душа  Українська  весела,  співуча,
       Її  звеселяють  барви  квіток.

Вчитель: Діти, а це що за кітка ?  ( Соняшник)

3. Загадка: Парубок  то я  вродливий

                    Дуже гарний, нешкодливий;

                    Квіт до сонця повертаю,

                    За те й назву собі маю.

                    І олію з мене б’ють,

                    І макуху дістають,

                    І в веселий свята час

                    Дам щось кожному із вас.

Так ,що ж це за квітка така ? Ви впізнали її ?  

Звичайно, це - соняшник. Без нього у нас в Україні немає жодного городу, жодного лану. Його золота голівка слухняно повертається за сонечком, навколо жовтогаря-чого дива гудуть бджоли-трудівниці. Буде діткам запашний мед!

Ось подивіться на цю квітку.( презентація)

        Квітка соняшника — диво природи. Це кошик, у якому зібрано більше півтори тисячі малесеньких квіточок. Всередині кошика — ті,що дають насіння, а по краях — безплідні. Але й в оцих, крайніх, є своя робота: їхні золоті пелюстки принаджу-ють комах. Соняшниковий кошик стягнутий щільним кільцем із зелених листочків. Цей обруч оберігає малі квіточки від дощу і вітру.

Соняшник – квітка Сонця.

Який він ?  Опишіть його ?

Жовтий, золоточубий, жовтогарячий, 

ясночолий, сонцесяйний, пишноголовий, яскравий.

4. Давайте пригадаємо вірш Дмитра Павличка, який ми нещодавно вивчили.

  

5. Фізкультхвилинка.

А чи знаєте ви, звідки взявся соняшник ?

Це чарівна і гірка історія. 

II. Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з легендою про Соняшник.

Тема нашого уроку: « Легенди рідного краю. Легенда про соняшник.»

Словничок

Легенда – це  розповідь про яку-небудь історичну подію, або усне народне оповідання про чудесну пригоду, котра сприймається як достовірна.

1. Слухання тексту.  Соняшник

Легенда Полтавщини

         Колись давно, як нас ще не було, на землю щоранку сходили діти Сонця. Одного дня веселилися вони в гайочку, а як почало сонце сідати, стали збиратись додому.                                                                                                              
         Коли доньки були вже далеко від гаю, найменша згадала, що забула свій вінок і повернулася назад. Але він зник.Побачила дівчина гарного парубка з її прикрасою в руках і покохала його. Вона погодилася вийти за хлопця заміж. Даремно Сонце кликало дочку додому, сердилося, попереджало, що назад немає вороття. Дівчина залишилася з коханим. Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй жінці ніжні, лагідні слова, а іноді й зовсім про неї забував. А жінка все більше сумувала за рідними. Забула вона про гордовитість і непомітно завітала до батькового царства.
    Але Сонце не могло забрати до себе дочку, яка вирішила жити із звичайними людьми. Воно лише скропило її своїми слізьми. Красуня стала квіткою, що в тузі за батьківщиною завжди повертає голівку до небесного світила. Відтоді на землі з’явився соняшник.

2. Читання ланцюжком.

3. Зарядка для очей. ( Знайти оченятами сонечко, листочок, грибочок, каштан)

3.  « Передбачення »

Дочитайте речення.

(Учитель читає початок речення. Учні мають знайти його і дочитати.) 

4.  « Асоціативний кущ »

Питання:

1.  Де гуляли діти Сонця ? ( у гайочку)

2.  Коли саме? ( уранці)

3.  Коли поверталися додому ? (ввечері)

4.  Яка донька вернулася назад у гайок ? ( найменша)

5.  Чому вона вернулася? ( забула свій віночок)

6.  Кого зустріла дівчина там? ( парубка)

7.  Чому зосталася з ним на землі ? ( через кохання)

8.  Чи сподобалося дівчині на землі ? ( ні)

9. Чому? Знайти ці рядки в тексті та прочитати їх.

    (Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними   

     клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй жінці ніжні, лагідні

     слова, а іноді й зовсім про неї забував.)

10. Що стало з дівчиною ?

     ( Красуня стала квіткою, соняшником, що в тузі за батьківщиною завжди 

       повертає свою голівку до небесного світила.)

5.  Робота в парах.

На картках написаний план тексту. Прочитайте його. Чи все тут правильно ?

                             План

1. Дівчатка веселяться у садку.

    2. Забута хустка.

    3. Буденне життя на землі.

    4. Красуня стала  ромашкою.

6. « Інтерв’ю у соняшника »

Словничок

Інтерв’ю –  цілеспрямована бесіда, з'ясування важливої інформації, нових даних.

1. Як тебе звати ?

- Я – соняшник.

Одні кажуть «сонячна квітка»,

другі - «повернений до сонця»,

треті - «той, що дивиться на сонце».

Росіяни кажуть под-солнух,

білоруси - воротисонце,

українці – соняшник, а ще – сонях.

2. Ім’я у тебе справді сонячне, а до того ж – зрозуміле кожному.

Виходить, що ти свій ?
- Ні, я чужинець, мексиканець. Іспанці привезли мене в Європу як дивовижну квітку, яка повертає голову за сонцем. У 1510 році мене посіяли в Мадрідському ботанічному саду серед інших квітів і милувалися мною. Так я – квітка – увійшла в моду спочатку в Іспанії, а потім в інших землях Європи. Мене дарували вельможам і світським дамам, мене ставили в дорогоцінні вази, прикрашали мною сади і палаци. Садівники намагалися зробити все для того, щоб я – квітка – ставала все пишнішою, запашнішою.

3. А як ти, « сонячно квітко », потрапила до нас ?
- Цар Петро І навчався в Голландії корабельної справи, коли побачив мене. Він надіслав моє насіння до Петербурга, наказавши вирощувати цю «заморську квітку» в квітниках. Так «заморська квітка» потрапила спочатку на панські клумби, а потім на селянські городи.

ІІІ . Підсумок уроку.

Сенкан -  це вірш, що складається з п’яти рядків.

1. Складання сенкану.

1. Предмет                                     Соняшник

2. Ознака предмету ( 2 слова)     гарний,  сонцесяйний,    

3. Дія предмету( 3 слова)            росте, повертає, хилиться                             

4. Речення     ( 4 слова)                у бабусі на городі

5. Асоціація                                  мов  дівчина

2. Підводимо підсумок уроку.

« Мікрофон »

-    Яку легенду читали на уроці ? ( Легенду про Соняшник)

-    Хто перетворився на квітку ? ( Дівчина)

-    З якої гри почався урок ? ( Віночок)

-    З яким новим видом роботи познайомилися ? ( Сенкан)

Гуляючи у лісі чи гаю, садку чи полі, прислухайтеся до тихих розмов квітів.

І, можливо, ви почуєте, як вони звертаються до вас:

— Ми завжди були б щасливі,

І пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили ми тільки друзів.

                            Тих, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали.

                          А на клумбах вдома, в школі

Висівали нас доволі,

Доглядали, поливали.

                            Ми б всім радість дарували!

Ось і пролунав дзвінок,

Закінчився наш урок.

За роботу по заслузі,

Щиро дякую вам друзі.