Відкритий  виховний захід:

Зимова казка : « Рукавичка Святого Миколая. »       

Мета : вчити учнів бачити красу зимової природи, 
            розкривати цю красу за допомогою поетичного слова, 
            музики, пісень, танцю, художньої  творчості дітей.

            Знати та поважати народні традиції українського народу.

            Викликати естетичні переживання, захоплення красою 
            рідного краю.

            Розвивати спостережливість, доброту, співчуття, милосердя.

            Виховувати любов до природи, до рідного краю.

Обладнання: ілюстрації, картини зимового лісу. 

                        Виставка  дитячих робіт ( малюнки, поробки ) 

                        на тему: « Чекаємо тебе, Святий Миколаю! » 

                        Костюми дійових осіб зимової казки, мультимедійна система.

Хід заходу

Зал прикрашений ялинками, сніжинками. 

Скрізь у вазочках зимові композиції гілочок, 

на підлозі кучугури снігу( з білого паперу). 

Під ялинкою рукавиця Святого Миколая ( з подарунками для дітей). 

Діти в костюмах тваринок – героїв казки. 

Звучить мелодія ( завивання хуртовини у лісі).

Ведуча :  Шановні гості, запрошуємо Вас завітати                                                     до казкового зимового  лісу, де трапилась ось яка подія…

Сніжинка  1 :   Все довкола біле-біле,
                           Снігопад дарує диво:
                           Він пухнастим покривалом
                           Землю ніжно укриває.

Сніжинка 2 :   Метелиця-хурделиця
                           Замела лісок.
                           Як біла ковдра, стелиться
                           Під соснами сніжок.

Сніжинка 3 :   Летять, летять сніжинки
                          На поле, ліс і сад,
                          Веселий свій таночок
                          Танцює снігопад.
                          Надворі – лютий холод,
                          Тепла давно нема.

Прилітає  сорока

Сорока:  Скре-ке-ке! скре-ке-ке!
                 Я – сорока білобока, все на світі знаю.
                 Все я бачу навкруги і -  про всіх все знаю.

    (  Біжить по колу і знову зупиняється. )

Сорока:  Сре-ке-ке! скре-ке-ке! Ой, ви бачили таке?!
                 Хтось по лісу ходив, рукавичку загубив.
                 Хто загубив. Ніхто не знає.
                 Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
 Сорока сідає у залі         
        

Ведуча:  Бігла лісочком тим,  мишка маленька,
                бачить, лежить рукавичка  гарненька.

 Вибігає мишка

Мишка:  Вже прийшли зимові дні, треба щось робити,                                                              дуже холодно мені!  Де я буду жити ?

( Помічає на підлозі рукавичку)    

Мишка : Ну й хатинка, ну й дивинка, відгукніться, хто тут є?
Тільки голосу з хатинки, щось ніхто не подає!

( Сідає на рукавичку. )

Мишка:  Я сама в ній буду жити, жити-поживати.
                Я -  господарка мала, люблю працювати. 

Ведуча:   Ось і живе там мишка, мишка – шкряботушка.
                Коли скаче жабка, жабка-скрекотушка.

До рукавички скаче жабка

Жабка:  По стежинці я стрибаю і      хатиночку шукаю.
Яке диво бачу я! Буде хатка -  це моя!                                                                            Ква-ква, ква-ква, я зелена, як трава.
Ква-ква-ква, хто там є? Чи нікого  ще нема?

Мишка: Я,  мишка-шкряботушка, а ти хто?

Жабка:  Я -  весела добра жабка, ой у мене мерзнуть лапки!
Річку товста крига вкрила, жити жабці там не сила!

Мишка: Заходь! Будемо жити разом!

Ведуча: Живуть спокійно в рукавиці і день і другий, як сестриці.
               Біжить до рукавички півник – гарний стрибунець.
               Та, от лихо, що з ним сталось? Захворів наш співунець!

Півник:  Ой, у мене горечко, заболіло горлечко.
                 Я холодну воду пив, по морозу я ходив.

Ведуча:  А ось і їжачок іде, ліки півнику несе!

Їжак:  Не пий, півнику, води, по морозу не ходи!
Оці ліки випивай і нам голосно співай!

Півник « п’є » ліки і кукурікає.
Півник: Ку-ка-рі-ку! Ку-ка-рі-ку!

Їжак: Треба у теплі сидіти і не будеш ти хворіти.

Півник:  Де ж хатинку нам знайти, щоб сидіти у теплі?

Їжак: (показує)     А ось рукавичка лежить на сніжку!
                                Може хтось пусте в хатинку таку ?
                                Хто, хто в рукавичці живе ?

Мишка:  Я – мишка-шкреботушка.

Жабка:  Я  – жабка-скрекотушка.  А ви хто ?

Їжак:   Я -  їжак,  їжачок, в мене сила голочок.
Пустіть, будь ласка, нас до хати, бо замерзли ми, звірята.

Півник:  Півник я - такий горластий, кольоровий і пухнастий.                     Дзвінко заспіваю я, гарна пісенька моя!  Ку-ка-рі-ку! 

Ведуча:   Завірюха в лісі свище, снігу наміта все вище!                              

   Білочка і мишка  виконують таночок. ( Гопак )

                     
Білочка: Хто, хто в рукавичці живе?
відповіді звірів. 

Ведуча : А ти хто?
                                                                     
Білка:  А я білка – пишний хвіст, невеличка я на зріст.
              Міста мало я займаю, казочок багато знаю.

Зайчик:  Я – пухнастий білий зайчик, перший в світі побігайчик.
                Вмію не лише співати, а іще і працювати.
                Вушка наші вже не чують, ми замерзли – дуже.

Білка: В рукавичку пустіть нас, дуже просимо ми вас.        

Всі: Заходьте!
Ведуча:  Дружно звірята в рукавичці живуть,
                пісні співають, пироги печуть.

Звучить пісня : « Зустріч з їжаком »                                                                                                                                                                                           І куплет:                                                                                                                          Я зустріла їжака, привітала його:                                                                                  « Добрий вечір, їжачок !                                                                                             Чом колючий знову ?»                                                                                                  «Добрий вечір, їжачок !                                                                                               Чом колючий знову ?»

    Приспів:

А їжак, ну тікать, на коротких ніжках.

І від кроків шурхотить лісова доріжка.

    ІІ куплет:

Не ховайся, їжачок, у снігову кучу.

Лише хочу запитать :

« Чом такий колючий ?»

Лише хочу запитать :

« Чом такий колючий ?»

    Приспів:

А їжак, все біжить, на коротких ніжках.

І від кроків шурхотить лісова доріжка.

    ІІІ куплет:

Ти постій, колючий друг, зачекай хвилинку.

« Де ти, стільки колючок,

начіпляв на спинку ?»

« Де ти, стільки колючок,

начіпляв на спинку ?»

І їжак зупинивсь, бо я дуже прошу.

Відповів мені їжак :

« Був колючий дощик !»

Відповів мені їжак :

« Був колючий дощик !»

                                                                        

Ведуча:   Але ось до рукавичці іще хтось іде…                                                                   

Лисиця : Я – лисичка маю хвостик, я люблю ходити в гості.
                 Нікого я  не ображаю, всіх звіряток поважаю.
                 Ставлю лапку на носок, а тоді на каблучок.
                 Ну, а потім закружляю і всіх з святом привітаю.

До лисички підходить вовк

Вовк: Добрий день лисичка, хитруне-сестричка!

Лисиця:  Добрий день, вовчику-братику!

Вовк:   О, дивись, коло ялинки лежить рукавичка, як хатинка.
             Будемо разом там жити,  на теплій печі боки гріти.

Лисиця :  Але глянь, там хтось є… чує серденько моє!

Вовк: Швидко двері відчиняйте, нас до хати упускайте!

Білка:  Ні, не пустимо ми вас!  Геть, розбійники від нас!

Лисиця:  Ой, не треба так кричати.                                                                          Пішли, вовчику, кращу хатинку шукати!

Вовк і лисиця уходять                                                               

Ведуча: А зима все сніжку підсипає білим снігом дерева вкриває,
в кучугурах нелегко ходить, ось іде ледве-ледве ведмідь.
Важко лапами переступає. Бачить рукавичку і питає.

Ведмідь: Ой, і люта настала зима, в рукавичці хтось є, чи нема?

Всі звірята мовчать

Ведмідь:  ( дуже сердито)                                                                                               Хто мене,  мишка не знає і від мене не тікає?                                                                Я - ведмідь волохатий, розбігайтеся із хати!

Входить Святий  Миколай

Святий Миколай :  Що за гамір ? Хто кричить ?  Хто тут вередує ?

Всі тварини  виходять із рукавички                

Ведуча: Що за гість завітав до нашої казки ?

Він ходить від хати до хати,
Питається в мами і в тата,
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим прутик, лиш різки дарує.  Діти,  хто ж це ?

                                                                   

Діти : Та це ж Святий Миколай !

Святий  Миколай:     День вам добрий, день вам гарний,
                                       Але  трохи  незвичайний…

                                       А – а … А ось і моя рукавичка ! Знайшлася !

Святий Миколай піднімає свою рукавичку

Святий Миколай:   Будьте добрі й завжди щирі,

                                    Живіть в злагоді і мирі.

                                    Мамі й татку помагайте,

                                    Менших себе не чіпайте.

                                    Вчителям у поміч будьте,

                                    І мене ви не забудьте.

                                    Швидко мчиться часу лік,

                                    Знов прийду я через рік

                                    На велике, світле свято.

                                    З Миколаєм вас,  малята!

Святий  Миколай  роздає  солодощі  дітям 

          

                                                 Кінець  зимової  казки